Потяги на магнітах – транспорт майбутнього

Потяги на магнітних підвісах рухаються й управляються за допомогою магнітних сил і називаються магнітопланами або «маглев». Рух такого потягу відрізняється від руху традиційного, оскільки магнітоплан не торкається рейок, між поїздом і рейкою є шпарина, що виключає силу тертя. Сьогодні не існує необхідної для «маглева» підходящої транспортної інфраструктури, та й поки ще наша радіоелектронна промисловість на навчилася робити настільки потужні пускові реле, до таких потягів.

Швидкість, з якою може рухатися «маглев», можна порівняти зі швидкістю польоту літака, що означає, що такі «паровози» складуть в майбутньому конкуренцію повітряному виду транспорту, хоча б на невеликих відстанях до 2000 км.

Ідея таких поїздів не є новою, її намагалися втілити в життя не один раз, але технічні, економічні обмеження не дали можливості реалізувати у житті, в якості одного з видів транспорту.

Кілька фактів про потяг на магнітних підвісах

Тепер відомі три головні технології подібних поїздів.

• З використанням надпровідних магнітів;
• З використанням електромагнітної підвіски;
• З використанням постійних магнітів – дана технологія найбільш доступна й економічна.

Потяг мов би левітую завдяки відштовхуванню магнітів з двома однаковими полюсами та притягненню різнополюсних. Рухається такий поїзд за допомогою лінійного двигуна. Лінійним двигуном називається електродвигун, який має один елемент магнітної системи розімкнутий, а інший направляє. Лінійні двигуни бувають низького і високого прискорень.

Однією з серйозних проблем, яка заважає спроектувати такий поїзд для постійного використання, це те, що потужний магніт матиме досить велику вагу, щоб утворилося потужне електромагнітне поле, яке і повинно утримувати в повітрі вагони. І ви уявляєте наскільки якісними повинні бути контактори, щоб на їх правильну роботу не діяв би магніт.

Переваги таких поїздів

• У теорії вони матимуть найвищу швидкість, яку можна розвинути наземним транспортом (не спортивним).
• Невисокий шум.

Недоліки «маглев»

• Дуже висока ціна на створення і обслуговування спеціальної колії.
• Значну вагу магніту.
• Високе споживання електричної енергії.
• Електромагнітне поле, яке буде створюватися підвіскою, можливо буде чинити негативний вплив на людей, що проживають поблизу, а також на машиніста поїзда.
• Швидше за все, такі поїзди неможливі для поїздки людей з кардіостимуляторами.
• На такій високій швидкості складно проконтролювати шпарину (в кілька сантиметрів), яка утворюється між потягом і дорогою. Необхідно створити й дуже швидку діючу систему управління.
• Необхідно буде створити складну дорожню інфраструктуру.

Але малоймовірно, що можливо, у крайньому разі в найближчому майбутньому, створити розгалужену мережу ліній «маглев», що має розвилки, перетину.

Спроби реалізації проекту

Перша система типу «маглев» була створена в 1980 році в Берліні (НДР). Довжина дороги становила 1.6 кілометра, мала три станції метро, йшла від залізничного вокзалу до виставкового центру на Потсдамській вулиці. Випробування велися 9 років і в серпні 1989 року була відкрита для перевезення пасажирів. Пропрацювала ця дорога недовго: під час руйнування Берлінської стіни було вирішено дорогу демонтувати, відновити гілки метро, а місцевість віддати під будівництво житлових будинків.

Бірмінгем
«Маглев», який мав звичайну швидкість з’єднував Бірмінгемський аеропорт і залізничну станцію протягом майже 11 років (1984-1995 роки). Дорогу закрили, тому що жителі почали скаржитися на незручності. На зміну їй прийшла традиційна монорельсова дорога.

У Китаї і Японії дотепер існують подібні працюючі дороги. Але лікарі та екологи констатують той факт, що шум від такого поїзда неприємний, дратівливий і не такий, як у звичайних електричок. Цей шум діючи на людину, викликає такі негативні почуття, як занепокоєння, роздратування, непевність.

Чи доведеться і нам покататися на подібних поїздах, час покаже. Принаймні в Японії існує проект запуску у 2025 році надшвидкісного потягу на магнітній подушці.